МАНІ́ЖИТИ, ЖУ, ЖИШ,
Мані́жити, жу, жиш, гл. Бить. Я б її до стовпа на цілий місяць, як ту собаку, прив’язала… що-дня сирицею маніжила. Мир. Пов. II. 95. Маніжив-маніжив (вовкулаку) стілко йому схотілось, та тоді вже тілко пустив. Мнж. 139.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 404.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
МАНІ́ЖИТИСЯ, ЖУСЯ, ЖИШСЯ, →← МАНІВЕ́ЦЬ, ВЦЯ́,